Посівні якості насіння

Посівні якості насіння визначають шляхом проведення аналізу середніх зразків, які беруть у господарствах з підготовлених до сівби партій, тобто очищених, відсортованих, з визначеною масою, пронумерованих і з наявністю етикеток.

До показників, що регламентуються державними стандартами належать: чистота насіння, його вологість, маса 1000 штук, життєздатність, енергія проростання, лабораторна схожість, ураження хворобами, заселеність шкідниками.

Чистота насіння – це кількість насіння основної культури в наважці, визначена у відсотках (ДСТУ 4138-2002). Чистоту насіння визначають за допомогою двох наважок встановленого розміру.

Вологість насіння – це визначення вмісту вільної вологи в насінні. Вологість насіння визначається у відсотках. Цей показник є винятково важливим для визначення якості насіння, тому що він відіграє істотну роль у процесі його зберігання. Відомо, що тривале зберігання насіння без зниження його посівних  і товарних якостей можливе лише за умови низького вмісту вільної вологи в ньому, для зернових культур, наприклад, 15% і нижче. Вологе насіння швидко псується, втрачає схожість і товарні якості.

Маса 1000 штук насіння – одна з важливих ознак, що характеризує крупність, виповненість, запас поживних речовин у насінні, цінність насіннєвої партії в цілому.

Життєздатність – це кількість живого насіння основної культури, виражена у відсотках. Проведення аналізу на життєздатність необхідне для термінового визначення якості насіння, а також для встановлення причин його низької схожості. Цей показник є важливим для визначення якості насіння, яке знаходиться в стані спокою.

Енергія проростання – це дружність проростання насіння після 3-4 днів пророщування і теж виражена у відсотках. Кількість днів для визначення схожості й енергії проростання встановлюється для кожної культури окремо.

Схожість насіння – це кількість нормально пророслого насіння в зразку, що аналізується, у відсотках. Схожість насіння вважається одним з найважливіших показників посівних якостей і характеризує його біологічну і господарську цінність.

Комірні шкідники (кліщі, комірна міль, хрущаки та ін.) пошкоджують насіння, знижуючи схожість та товарність зерна, Тому стандартами забороняється висівати насіння, у якому є живі шкідники, що пошкоджують дану культуру (за винятком кліщів, кількість яких допускається не більше 20 шт. на один кг насіння).

Визначають очевидну і приховану форму зараження насіння шкідниками. При явній формі в насінні знаходять дорослих живих шкідників та їх лялечки. При прихованій – заселення насіння шкідниками можна виявити лише при проведенні спеціального аналізу (розрізування насіння, дія хімічних реактивів, рентгенографія). При цьому підраховують кількість виявлених живих шкідників та їх лялечок за видами на 1 кг насіння. Визначають ступінь зараження кліщем та довгоносиком.

Посівна придатність – це схожість насіння основної культури. Вона підраховується у відсотках за формулою:

Х=(А × Б) ÷ 100,

де А – насіння основної культури (відсоток чистоти);
Б – лабораторна схожість у відсотках (%) і добуток ділиться на 100.

Визначення посівної придатності необхідне при перерахунку поштучної норми висіву на вагову або на масу насіння в кілограмах (кг), необхідного на 1 га.

Вагова норма висіву  визначається за формулою:

Н = (М − А) ÷  X  × 100,

де Н – норма висіву, кг;
М – норма висіву в млн/га;
А – маса 1000 штук насіння, г;
X – посівна придатність, %.