Володимир Лапа, Голова Держпродспоживслужби України: про фальсифікацію молочних продуктів – перевірки, тендери, відповідальність

Про роботу Держпродспоживслужби. Перевірки підприємств

Однією з підстав для проведення позапланової перевірки підприємства може бути доручення Прем’єр міністра. В частині молочної продукції Держпродспоживслужба таких доручень не отримувала. Ми виходимо на перевірку, отримавши обґрунтовану скаргу споживача. І ті скарги, які ми отримуємо, ми адекватно відпрацьовуємо.

Неодноразово обговорюючи питання фальсифікату з різними ассоціаціями, я завжди підкреслював: якщо проведено моніторинг, виявлено фальсифікат, потрібно написати скаргу від імені фізичної особи. Дивно, але виявилося, що це чомусь дуже складно зробити.

Хочу наголосити, що Держспоживслужба не проводить ніяких «рейдів» з перевірки продуктів. Ми ведемо системну роботу. Закон України “Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин» набув чинності 4 квітня поточного року. Відтоді почалася ця системна робота. Не буквально з 4 квітня, трохи пізніше, але робота почалася і вона буде продовжуватися. Зокрема, Урядом вже було затверджено періодичність планового контролю, який буде вже проводитися не раз на два-три роки, а, наприклад, для підприємств торгівлі – раз на півроку. Тобто, ми вже можемо виходити на перевірку не тільки реагуючи на скарги споживачів, а проводити планові перевірки операторів ринку харчової продукції.

Стосовно результативності роботи Держпродспоживслужби. Чи вона мене задовільняє. Ні, зараз вона мене не задовільняє. Але системна робота почалася тільки влітку цього року, коли прийняття згаданого Закону надало нам можливість здійснювати перевірки.

Чи є у мене відчуття, що всі перевірки закінчуються тим результатом, яким вони повинні закінчуватися? Ні. Такого відчуття у мене немає. Але я вважаю, що більшість перевірок закінчується адекватно.

Я згадую, як ми обговорювали питання фальсифікації раніше. Я втретє на конференції МОЛОЧНИЙ БІЗНЕС, і пам’ятаю, як ми обговорювали тут це питання вперше. Перший раз я говорив про те, що у нас немає відповідного законодавства і ми як Держпродспроживслужба не маємо можливості проводити перевірки. На наступній конференції я говорив про те, що новий Закон вже є, але він ще не набув чинності і у нас все ще немає можливості проводити перевірки. Зараз я не говорю про те, що нам щось заважає. Я говорю про результати нашої роботи.

Зважаючи на те, що системна робота ведеться місяців три-чотири, то, на мою думку, результати непогані. Не ідеальні, але непогані. Проблем багато і я можу говорити про них багато. Ось, наприклад, одна з них. Закон вимагає супроводжувати продукцію документами виробника. Знаходимо фальсифіковану продукцію, приходимо до виробника і на наші запитання чуємо відповідь: «А я не видавав таких документів. Це якусь ксерокопію хтось підправив у фотошопі». Висновок? Треба вводити в Україні нормальну простежуваність. І це не означає, що контроль не потрібний. Контроль Держпродспоживслужба проводити буде, але нормальна система простежуваності потрібна. Відповідний законопроект зараз є у Верховній Раді і ми над ним працюємо, залучаючи відповідні асоціації. Сподіваюся, найближчим часом законопроект буде розглянутий.

Інший приклад, по фальсифікованому маслу. У продажу є масло, на етикетці якого стоїть адреса підприємства, яке давно вже не працює, або якого в принципі і не існувало. А це вже не про простежуваність. Це – чистої води шахрайство і по кожному такому випадку матеріали передаються Держпродспоживслужбою у Національну поліцію. Якби у нас був доступ до банківських рахунків, щоб ми могли бачити, куди переводяться гроші за продажі такої продукції, можливо, ми могли б і самі визначити виробника. Поки що такої можливості немає. Я сподіваюся, що після прийняття закону про простежуваність така можливість буде.

Держпродспоживслужби тісно взаємодіє з районними адміністраціями, поліцією, іншими органами влади. Я можу запевнити всіх, що наступного року результати роботи Держпродспоживслужби будуть ще кращі.

Про тендерні закупівлі

В ході дискусії виникло запитання про недосконалість законодавства про тендерні закупівлі, де ціна вказана як ключовий фактор прийняття рішення, а поняття якості продукції не згадується. Але ж якісний продукт не може бути дешевим за визначенням. То чи можна внести в законодавство корективи для збалансованості інтересів?

Зараз Мінагрополітики і Мінекономрозвитку готують спільний лист-роз’яснення щодо основних моментів процедури тендерних закупівель. Наприклад, там уточнюється, що закупівлі можуть здійснюватися тільки у виробників із зареєстрованими потужностями.

Я думаю, навряд чи зараз хтось буде вносити зміни у закон про тендерні закупівлі, але згаданого листа-роз’яснення, на мою думку, буде достатньо для уточнення деяких питань. Хоча, з іншого боку, зареєструвати потужність зовсім не проблема. Єдиний «мінус» – зареєстрована потужність попадає в планові перевірки. Але ж поки підприємство попаде у перевірку, воно може і виграти тендер, і отримати гроші. Тому, я думаю, про кожний факт фальсифікації тендерної продукції тендерний орган і Національна поліція повинні бути повідомлені. Така робота проводиться і далі вона буде проводитися ще активніше.

Коли Держпродсоживслужба приходить в дитячі садочки, відбирає проби і виявляє там фальсифіковані продукти з тендерних закупівель, то це вже питання не тільки нашої Служби, а і райадміністрацій, Національної поліції та органів, що займаються розслідуванням розкрадання бюджетних коштів.

Держпродспоживслужба працює в умовах законодавчого регулювання питань якості і безпечності харчової продукції 4-5 місяців. Очікувати, що за цей час ситуація з фальсифікатом може радикально змінитися, як на мене, трошки наївно.

Відповідальність за фальсифікацію

Відповідальність за фальсифікацію визначається законодавчо. Не вдаючися до подробиць, якщо мова йде про харчову продукцію, то покарання для несумлінного виробника – це штраф в розмірі від 5 до 12 мінімальних зарплат. Для якогось великого підприємства це, можливо, і несерйозний штраф, для невеликого більш відчутний. При цьому хочу відмітити, що в Законі зазначено, що до штрафу вдаються, якщо фальсифікована продукція «несе загрозу життю і здоров’ю людей». Тобто, при виявленні фальсифікату треба доводити не тільки те, що це фальсифікат, а і що він несе загрозу. Але ця помилка може бути виправлена Законом “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів” (№8450), де 15 мінімальних зарплат штрафу юридична особа повинна сплатити у будь-якому випадку фальсифікації. Я сподіваюся, що найбличжим часом Верховна Рада матиме можливість розглянути цей Закон у другому читанні.

Але як на мене – то основна відповідальність за фальсифікацію це навіть не штраф. Це відкликання продукції з ринку і необхідність перемаркування. Для виробника це набагато більші витрати.

Я думаю, всі помітили, що Держпродспоживслужба не приховує назв підприємств, які, як виявилося, виробляють фальсифіковану продукцію. Всіх називаємо відкрито. Країна повинна знати своїх «героїв». І я думаю, що ці іміджеві втрати не менш важливі, ніж покарання штрафом.

Ще стосовно видів покарань за фальсифікат як це записано зараз у законодавстві. Якщо це стосується загрози життю і здоров’ю людей, інспектор може призупинити роботу підприємства на 10 днів. І протягом цих 10 днів він повинен підтвердити своє рішення у судовому порядку.

Я хотів би підкреслити: всі вміють красиво говорити на форумах, обговорюючи вади законодавства і процедур. Було б добре, якби виробники харчових продуктів активніше цікавилися деталями законодавчих ініціатив на стадії розробки законопроектів.

Переглянути на сайті: consumer.gov.ua