Чи готова держава захищати репутацію та інтереси українських ягідників – інтерв’ю Голови Держпродспоживслужби Володимира Лапи

3 3

За результатами 2018 року в Україні вироблено 132,9 тис. тонн ягід. За останні чотири роки експорт збільшився майже в п'ять разів, а саме – з 4,5 до 23,5 тис. тонн. Українські свіжі ягоди експортуються в Білорусь, Польщу, Молдову, Велику Британію та Нідерланди, а найбільшими споживачами заморожених ягід є країни ЄС.

Разом із розвитком галузі з'являються проблематика і додаткові питання щодо якості продукції, сертифікації та культури виробництва. Про це президент асоціації "Ягідництво України" Ірина Кухтіна (І.К.) розмовляла з керівником Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів Володимиром Лапою (В.Л.).

І. К.: Ягоди як індустрія є експортоорієнтованої галуззю. У зв'язку з цим виникає кілька питань: українська державна сертифікація щодо НАССР практично не визнається зарубіжними покупцями, оскільки в багатьох випадках наявність такої сертифікації – це не більше, ніж папірець. Що збирається робити Держпродспоживслужба для підвищення репутації української сертифікації і яким чином планується покращувати контроль за харчовою безпечністю?

В. Л.: Українську державну сертифікацію НАССР не визнають у світі, тому що її немає. Вона не передбачена законодавством, і держава не сертифікує продукти харчування. В Європі також держава не здійснює сертифікацію, а тільки перевіряє відповідність.

Закон України про безпечність окремих показників якості передбачає впровадження принципів НАССР. Якщо ви працюєте на ринку і впровадили НАССР, при цьому не маючи формального сертифіката, цього достатньо.

Тому як можна визнавати державну систему в принципі, якщо її немає, і закон її не передбачає?

Інша справа, якщо говорити не про саму сертифікацію, а про безпечність продукції в цілому. Поточний рік – перший рік, коли ми почали перевіряти операторів ринку на відповідність законодавству щодо безпечності, а також проводити аудит системи НАССР.

Зараз з безпечність – це перевірки від одного разу на квартал, і це частіше, ніж передбачено законодавством з основ державного контролю і нагляду, де частота перевірок – раз в 2-5 років. У нашому випадку критерії перевірки адаптовані під європейські вимоги, перевіряти можемо без попередження операторів ринку. При аудиті системи НАССР ми попереджаємо, оскільки необхідно, наприклад, підготувати всю документацію.

Сподіваюся, за підсумками цього року ми дамо кращий результат в плані визнання української системи безпечності продукції. Хоча і зараз ми не відчуваємо недовіри до нашої системи з боку зарубіжних партнерів. Про це свідчить той факт, що триває розширення зарубіжних ринків збуту.

І. К.: Яким чином держава захищає репутацію та інтереси українських підприємств за кордоном? Яким чином захищається репутація України як країни походження товару? Наприклад, що було зроблено за результатами випадку, який трапився у Великобританії взимку, коли в українській ягоді (чорниці високорослій/лохині) нібито знайшли перевищення пестицидів, і інформація про це потрапила в міжнародні звіти?

В. Л.: Цю інформацію ми отримали не від компетентного органу Великобританії, а від нашого посольства. Далі щодо маркування складно було зрозуміти, хто її постачав туди. Швидше за все, українські виробники продукцію постачали в Східну Європу, а вже там її переробляли і перевозили до Великобританії. Це був специфічний випадок. До слова, безпосередньо щодо української сировини, то інформації про її невідповідність ми не отримували.

У цілому за статистикою невідповідностей ягідної продукції щодо ЄС було небагато: один випадок був у 2017 році, один – в 2018-му. Це не означає, що система контролю працює ідеально, але і контроль не повинен бути самоціллю.

Закон відкрив ліберальний доступ на ринок. Якщо виробник займається необробленою продукцією тваринництва, то потрібно отримувати експлуатаційний дозвіл. Якщо немає – просто подається заява, і підприємця вносять до реєстру операторів ринку.

Але, наприклад, коли відбуваються випадки отруєнь в закладах громадського харчування, то виявляється, що до 20% із них взагалі не зареєстровані. Питання – невже так складно подати заявку і працювати в легальному полі?

Є норма закону відповідно до якої Держпродспоживслужба не може застосовувати штрафні санкції до таких підприємців. Якщо знаходиться незареєстрований оператор, ми самі вносимо його в список навіть без його заявки. Далі він просто підпадає під наступні планові та позапланові перевірки.

Закон спростив доступ на ринок, разом з цим переклав всю відповідальність за якість продукції на підприємця. Наше завдання – здійснювати державний контроль. Штрафи за порушення можуть бути серйозними – до 100 тис. грн, в окремих випадках порушують кримінальні справи. Там, де є ризики для здоров'я людей, інспектори також можуть призупинити роботу оператора.

І. К.: Чи вистачає у вас ресурсів для здійснення такого контролю?

В. Л.: Періодичність контролю встановлена законодавством. Але якщо у того чи іншого оператора невідповідностей нема, то ця періодичність може бути зменшена – немає сенсу часто ходити туди, де все відповідає закону.

Внутрішніми документами ми зобов'язали їх ще вести відеофіксацію, що радикально знижує "суб'єктивізм" при здійсненні контролю.

Щодо аудиту системи НАССР провели навчання інспекторів за допомогою проекту ЄС щодо адаптації законодавства. Починали навчання 400 інспекторів, а закінчили його – 318. Це не зовсім достатня кількість, але в розрізі кожної області налічується по 10-15 інспекторів, які спеціалізуються на цій темі. Зараз працюємо над тим, щоб аудитори НАССР передавали свої знання іншим інспекторам.

Головна мета інспекторів стежити за відповідністю всіх норм і стандартів на підприємствах. І якщо на окремо взятому підприємстві кожен квартал порушення не виявляються, то, може, не варто влаштовувати перевірки так часто. Логіка в тому, щоб максимально ефективно використовувати наявні ресурси.

Тому поки не бачу проблеми з браком кадрового складу інспекторів у Держпродспоживслужбі. Тим поче, що фактична чисельність трохи менше, ніж штатна.

Проблема також в кваліфікації. Зараз впроваджуємо систему дистанційного навчання.

Також поліпшилася ситуація із зарплатами на держслужбі. Для інспекційних органів це критично важливо.

І. К.: Що робити, якщо у деяких ягідників папірець є, а за фактом НАССР немає?

В. Л.: Це також проблема, тому що впровадити систему – це одна справа, але підтримувати працездатність – зовсім інше.

І. К.: Для мене харчова галузь – це не тільки процесна річ, але і питання культури. І розуміння того, що ти як виробник повинен робити безпечний продукт, який не зашкодить здоров'ю, перетинається з культурної складової. Чи плануються якісь дії в напрямку популяризації та розвитку культури виробництва?

В. Л.: Думаю, що тренінги і консультації – це більше справа не держави, а приватних консалтингових структур. Проте, ми і Мінагрополітики, за допомогою експертів проекту "Improvement of Food Safety Control System in Ukraine" також проводили семінари та конференції для операторів ринку практично в кожній області. Потрібно розуміти основи ризик-менеджменту, а все інше – це просто системна робота.

Ініціатива виходила як з боку бізнесу, так і з нашої. У результаті вдалося провести освітні семінари у всіх регіонах. І той, хто не зрозумів або не хотів зрозуміти виробничу культуру, буде стикатися зі штрафами.

І. К.: Скажу більше: наші виробники до недавнього часу не знали, що конкуренція може бути сумлінна і ґрунтуватися на якості або нових технологіях. Оскільки тоді головний ринок був РФ, який брав товар будь-якої якості.

В. Л.: Мене тішить, що відновлюється і посилюється роль асоціації в ягідній галузі. На конференціях виступають професіонали галузі з логічною постановкою питань, з нормальною комунікацією з держструктурами. Вони чітко розуміють, що їм потрібно, від кого це вимагати і що для цього зробити.

І. К.: Відносно кейса Великобританії, яка є процедура вирішення таких питань?

В. Л.: Як правило, ми отримуємо інформацію від іноземного компетентного органу про невідповідність. Ми приєднані до європейської системи миттєвих повідомлень про невідповідність продукції. Це стосується як нашого експорту, так і продукції, що ввозиться на територію України.

При імпорті Держпродспоживслужба реагує на такі повідомлення та вживає заходи щодо усунення таких продуктів із ланцюжка поставок. Якщо встигають потрапити на склади – то це або зміна призначення, або утилізація. Якщо пішло в роздріб – відкликаємо з ринку. Таку продукцію можна утилізувати або використовувати в кормових цілях, в залежності від того, яка саме невідповідність була виявлена.

Якщо прийшла інформація про невідповідність української продукції, ми проводимо розслідування, за результатами якого інформуємо європейський орган, що відповідає за якість і безпечність продукції, про те, які коригувальні заходи були прийняті постачальником для недопущення невідповідностей в подальшому.

І. К.: Що робити з тими повідомленнями, які не пройшли офіційну комунікацію? Оскільки ягідники тільки починають вибудовувати свою репутацію на світовому ринку, то такі випадки можуть дуже негативно на неї вплинути.

В. Л.: Такі випадки бувають і з європейською продукцією, це зовсім не означає катастрофу. Те, що ми можемо робити – ми робимо і впроваджуємо європейську систему контролю з періодичністю і нормами НАССР. Процес пішов і вимагає певного періоду часу. Я впевнений, що з часом еволюційним шляхом ми вийдемо на зменшення кількості таких повідомлень. Насправді таких випадків не так багато, як нам здається.

Хоча ми розуміємо, що ринки конкурентні, і навіть один випадок може бути використаний для підриву іміджу. Саме тому ставимося до подібних прецедентів досить серйозно.

І. К.: Я просто думаю, що навпаки таких випадків буде більше.

В. Л.: Зростання обсягів експорту також впливає на таку ймовірність, це очевидно. Але повторюся, посилення контролю в Україні покликане нівелювати ризики.

І. К.: На ягоди, як і на багато інших малих культур, список офіційно зареєстрованої хімії (ЗЗР та добрив) дуже малий. Результат цього – неконтрольований обіг і внесення хімії із загрозою для здоров'я. Що планується робити в цьому напрямку?

В. Л.: Держава не може замість хімічної компанії подати заявку на реєстрацію препарату в Україні. З іншого боку немає ініціативи від ягідників. Якби вони запропонували виробникам хімії закуповувати партії їхньої продукції, і вони розуміли обсяги, які можуть продати тут, то подали б препарат на реєстрацію однозначно.

І. К.: Виробники хімії не витрачатимуть кошти на реєстрацію нішевих препаратів, оскільки вона коштує стільки ж, скільки і для головних культур.

В. Л.: Ягідники – це вже не ті виробники, які були 5-10 років тому. Це абсолютно інша культура виробництва з іншими обсягами, бюджетами та технологіями. Сьогодні це більше професіонали.

І якщо показати хімічним компаніям, що є попит на препарати в ягідної галузі, то будуть реєструвати.

І. К.: Проблема в тому, що вартість реєстрації однакова як для маленьких, так і для великих культур. У нас немає розподілу на розмір культури, як в тій же Польщі.

В. Л.: В Європі взагалі все простіше. Коли ти реєструєш в ЄС, то отримуєш доступ до ринків 28-ми країн. Ясна річ, що всі виробники будуть реєструватися. Плюс є можливість реєстрації на національному рівні.

Потрібно обговорювати можливість градації для малих культур, це зараз – відкрита книга. З бюрократичної точки зору важливий гравець тут – Мінприроди.

І. К.: У галузі вирощування ягід в Україні зареєстрований тільки один препарат, і то на чорницю. Це високомаржинальна експортна культура, якою засіяно понад 2 тис. га в країні. Коли заходить GlobalGap – показати можна тільки порожні полиці.

В. Л.: У Мінагрополітики є робоча група стосовно засобів захисту рослин – необхідно винести це питання на розгляд.

І. К.: Ми працюємо над цим питанням вже рік, порівнювали законодавство, збирали історії виробників, зустрічалися з великими хімічними компаніями. Але одна справа, коли на публічних зустрічах вони згодні, а при особистих переговорах відзначають, що на реєстрацію малих культур немає бюджету. Адже повторна реєстрація в Україні коштує близько 20-30 тис. євро, а в Польщі, наприклад, – 3-5 тис. євро.

В. Л.: Потрібно просто спростити реєстрацію для таких препаратів. Тому що в кінцевому результаті страждає виробник, у якого вкрай обмежений вибір зареєстрованих препаратів.

І. К.: У мене ще є питання про стихійні ринки. Така продукція не контролюється, чим більше впливає на ціноутворення, якісна продукція в будь-якому випадку буде дорожчою.

Тут є питання і до ритейлу, тому що більшість продукції продається на оптових ринках. Там є лабораторії, де беруть аналізи. На стихійних ринках абсолютно неконтрольована продукція. Тим паче, коли мова йде про ягоди. Багато неправильно зберігається і доставляється, все це значно впливає на смак готової продукції. Чи планується регулювання таких торгових точок?

В. Л.: Практично вся продукція на легальних ринках йде на продаж від фермерських або промислових господарств. Але така несертифікована продукція вже скоріше виняток із правил. Зараз йде поступова цивілізація торгівлі на ринках.

І. К.: Не зовсім згодна, просто деякі маркетингові навички таких виробників стають кращими. У нас все ще 85% ягідної продукції виробляється домогосподарствами.

В. Л.: Можливо, але зараз люди почали обладнувати свої городи, і це вже не просто домогосподарства. За європейськими нормами це невеликі фермерські господарства.

І. К.: Сьогодні немає ефективних консультаційних служб, тому одноосібники продовжують хаотично вирощувати ягоди. І рівень грамотності і виробництва в середньому не відповідають нормам.

В. Л.: Уже не тільки щодо ягід, але й щодо зерна складно витримувати конкуренцію. Тут необхідно говорити про те, що треба зробити для того, аби вивести одноосібників у легальну зону.

Повинен бути центр тяжіння. Наприклад, якщо є сімейне фермерське господарство з промисловими обсягами, і воно паралельно акумулює продукцію від наближених домогосподарств – це непоганий варіант на першому етапі.

З одного боку, їх треба вводити в правове поле, з іншого – давати можливості для реалізації, щоб люди не втрачали можливість отримувати доходи. Просто заборонити – не варіант, потрібно допомагати розвиватися і працювати в правовому полі.

І. К.: Якщо є попит на неякісну продукцію, якісну стає складніше просувати. І якщо рівень якості в країні невисокий, то складніше виходити на зовнішні ринки – мало експортного товару.

Але хотілося б зачепити ще одну тему. У сфері ягід зараз є проблема з холодним ланцюжком заморозки. Держпідтримка на холодильники розрахована тільки на яблука від 500 тонн. Для ягідників це дуже великий обсяг. Ми працюємо над тим, щоб внести зміни до постанови 597. Але просимо підтримати в рамках Мінагрополітики. Поки є нерозуміння щодо необхідності для ягідної продукції наявності холодного ланцюжка. РГС нам не потрібне, для ягід потрібні просто холодильники. Щогодини ягоди без холодильника – це мінус один день на полицях магазинів. Якщо при зборі ягоду охолодити і підтримати потрібну температуру, то вона пролежить місяць і більше.

В. Л.: Наскільки мені відомо, Мінагрополітики прислухається в плані параметрів держпідтримки до галузевих об'єднань, адже логіка у всіх однакова – максимально ефективне використання фінансових ресурсів.

І. К.: Питання в тому, чи було зроблена бюджетна заявка зі змінами в бюджетуванні на наступний рік, адже бюджетну заявку про зміни треба вносити в цьому році, бажано вже в липні.

Також для ягідників важливе питання наявності хімлабораторій. В Україні практично неможливо зробити аналіз на гепатит стосовно заморожених ягід. Більшість виробників змушені відправляти проби на аналізи в лабораторії ЄС.

В. Л.: Ми провели реструктуризацію державних лабораторій, і якщо раніше в кожному районі було по лабораторії, то зараз число значно скоротилося. Також розширюємо сфери акредитації. Потрібно розуміти обсяги вироблених досліджень. Якщо ми побачимо, що на них є попит – зробимо все, щоб мати можливість проводити такі дослідження в Україні.

Потрібно також розуміти, що зараз вже працює інструмент уповноваження приватних лабораторій на проведення досліджень, в тому числі з метою державного контролю. Це також одна з опцій, яку можна і потрібно використовувати в таких випадках.

AgroPortal.ua

Переглянути на сайті: consumer.gov.ua