Вовчок соняшниковий – реальна загроза посівам соняшнику

Вовчок соняшниковий  є найбільш небезпечним  квітковим паразитом посівів  соняшнику, який має декілька фізіологічних рас. Паразитуюча рослина дуже знижує продуктивність культури, перешкоджаючи її нормальному росту і розвитку, внаслідок чого урожай може знижуватися на 30-70 %, а якщо ураження поля досить значне, то й призводить до повної втрати урожаю. Ареал вовчка соняшникового дуже стрімко поширюється  світом  і становить проблему не лише для України, Росії, Болгарії, але й для Іспанії, Італії, Португалії і за різними оцінками, щороку він уражує понад  8 млн. гектарів соняшнику.                              Вовчок соняшниковий  (Orobanche сumana Wallr.)-  це безхлорофільна рослина – паразит,  що живиться лише  за рахунок  рослини-господаря. Кореневі виділення соняшника провокують проростання насіння вовчка. Оптимальними умовами для проростання насіння паразита у ґрунті є температура в межах 15-250 С і вологість 70-85%. Воно не проростає при надлишковому зволоженні ґрунту і за температури менше 10 і більше 350С. При проростанні з насіння формується гаусторій, який приєднується до кореня соняшнику і починає паразитувати.  У місці прикріплення гаусторія утворюється потовщення, із якого відростають стебла вовчка. Момент прикріплення  переважно припадає на фазу 2-4 листка соняшника. Через  6-8 тижнів після прикріплення до кореневої системи на поверхні ґрунту з’являються пагони рослини-паразита. Залежно від стійкості гібрида, ступеня засміченості ґрунту насінням паразита і вологості ґрунту квітконосів вовчка може бути від двох до кількох  десятків (іноді до 200) на одній рослині. На коренях однієї рослини – господаря можна спостерігати всі фази розвитку паразита: від проростання  насіння до дозрівання коробочок. 

          Питання контролю вовчка соняшникового досить складне.  Постійні мутації та адаптивні модифікації цього паразита  змушують селекціонерів працювати над виведенням  нових гібридів, стійких до агресивних, нових вірулентних рас вовчка, вдосконаленням  технології вирощування соняшнику, в тому числі хімічного захисту рослин. Більшість паразитуючих організмів дають кілька генерацій на рік, а культурна рослина – лише одну. Тому селекціонери не встигають створювати абсолютно стійкі гібриди. Науковці провідних дослідницьких центрів, сьогодні стверджують, що невідомо скільки насправді існує рас вовчка. Розмноження вовчка відбувається через насіння. Одна рослина вовчка здатна продукувати до 5000 тис. насінин. Легке, як пил, воно вільно розноситься вітром та водою, прилипає з ґрунтом  до взуття людей,  до ґрунтообробної техніки, зокрема комбайнів, які збирали врожай на заражених вовчком полях. У ґрунті насіння зберігає життєздатність до 20 років.                                                                                              

Заходи боротьби з вовчком на посівах соняшнику

Оскільки паразит цей дуже «живучий», агресивний та може довго залишатись у ґрунті, чекаючи на потрібну культуру, боротися потрібно  застосовуючи комплекс заходів:                                            

 – агротехнічних, хімічних , біологічних та генетичних;                                                  

 – використання на посів виключно сертифікованого посівного матеріалу, так як у якісного насіння факт ураження вовчком  виключається;                                                               

 – посів сортів та гібридів соняшника,  стійких до всіх рас вовчка, у стійких до вовчка гібридів на місці його проникнення в корінь рослини господаря утворюються здуття, що перешкоджають подальшому розвитку паразита;                 

– глибока оранка з оборотом пласту на 32-35 см раз на 10-12 років;                             

– повернення  соняшника в сівозміну мінімум через  7-9 років;                                                            

– висів кукурудзи декілька років поспіль на одному полі провокує проростання 70-80 % насіння вовчка;                                                                                                                                                                               

– використання провокаційних посівів  льону, сої, сорго, суданської трави, люцерни, що стимулюють проростання насіння вовчка, але не уражаються ним;                                                                                                                                              – застосування біологічного методу за допомогою мушки – фітомізи  (Phytomyza orobanchia), личинки якої харчуються насінням вовчка;                                                

– агротехнічним прийомом  очистки поля може бути посів соняшника, нестійкого до вовчка , а потім його викіс через 35-40 днів після сходів (сидеральні пари);                           

– метод хімічного захисту посівів соняшнику – обробка  гербіцидами групи імідазоліонів , (імазамокс + імазапір), призначених для виробничої системи «Чисте поле», які знищують всі можливі раси вовчка в дозі 1- 1,2 л/га. Застосовуються  у фазі соняшника 3-4 пари справжніх листків;                                                                                

– ретельна очистка ґрунтообробної  та збиральної техніки, проведення збирання в першу чергу на неуражених полях.

Таким чином  для успішної боротьби з вовчком та зменшення його шкодо чинності найбільш дієвим заходом є використання комплексного підходу.